Кучерський Микола Іванович

Народився 21 липня 1937 р. в м. Маріуполь.

У 1961 р. після закінчення Дніпропетровського гірничого інституту за спеціальністю «Будівництво гірничих підприємств», отримавши кваліфікацію гірничого інженера-шахтобудівника, поїхав працювати на Навоїнський гірничо-металургійний комбінат (НГМК). При освоєнні уранового родовища Учкудук послідовно обіймав посади гірничого майстра, начальника ділянки і начальника кар'єру. З 1971 р. — головний інженер, директор Центрального рудоуправління, створеного на базі золоторудного родовища Мурунтау. З 1985 р. — генеральний директор НГМК.

Доктор технічних наук, професор, академік Академії гірничих наук (Росія), Російської академії природничих наук.

Микола Іванович зробив значний внесок у створення і розвиток НГМК. Заслужений інженер Узбекистану, лауреат Державних премій 1980 і 1987 рр. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Жовтневої Революції, «Знаком Пошани», знаком «Шахтарська слава» трьох ступенів, орденами Узбекистану «Дустлик» (1994) і «Ел-юрт Хурмати» (2000).

У 1996 р. Миколі Івановичу присвоєно звання «Узбекистон Кахрамони» (Герой Узбекистану) з врученням медалі «Олтін Юлдуз» (Золота Зірка).

За підсумками конкурсу «СНД: директор року» М.І. Кучерський занесений в книгу «100 лідерів промисловості і науки співдружності» (2002).

М.І. Кучерський – автор понад 150 наукових праць, книг «Флагман індустрії незалежного Узбекистану (Ташкент: головна редакція ІПК «Шарк», 1997) та «Золото Кызылкумов» (Ташкент: головна редакція ІПК «Шарк», 1998). Член Сенату Олій Мажліса (Парламенту) Республіки Узбекистан.